Обласна бібліотека для юнацтва

імені Василя Симоненка

Social Icons by Dreamstale 33Social Icons by Dreamstale 6Social Icons by Dreamstale 17Social Icons by Dreamstale 22  

baner m

Прозорро - публічні закупівлі

 

Бібліотека обслуговує користувачів:

Пн-Пт з 1030 до 1830

Нд з 1000 до 1800

Вихідний день Субота

У літній період:

Пн-Пт з 1000до 1800

 Адреса:

м. Черкаси
вул. Надпільна, 285
18000

Місцезнаходження бібліотеки на карті

<< < липня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

2018

Неділя, 28 січня 2018

«...і жити в серці вдячному людському»

9 січня черкаському письменнику Миколі Негоді виповнилось б 90 років. З нагоди цієї події 25 січня у Симоненківській книгозбірні відбувся вечір-спогад про славетного земляка. У теплій затишній атмосфері вчителі, учні і студенти різних навчальних закладів, бібліотекарі мали змогу поринути у спогади побратимів Миколи Негоди по перу: Володимира Поліщука, Григорія Діхтяренка, Івана Дубініна, Ольги Месеврі, Анатолія Горбівненка, Сергія Ткаченка. Згадували про Миколу Негоду як про поета, прозаїка, драматурга, мудрого наставника молодих письменників, щирого товариша і звичайну просту людину. Звучали вірші поета у виконанні учнів та студентів.

Read more

Гість «Візиту» – Олесь Павлютін

У 2018 році першим гостем клубу цікавих зустрічей «Візит» став режисер Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка Олесь Павлютін.

24 cічня під час спілкування із митцем учні фізико-математичного ліцею м. Черкас дізналися про деякі секрети акторської майстерності, важливість міміки і жестів під час спілкування, навчалися умінню володіння своїм голосом і тілом та передачі за їх допомогою власних емоцій і настрою.
Гість також поділився враженнями і роздумами про книгу, яка викликала у нього найбільший інтерес та великою впевненістю в тому, що читати – це значить розвивати свою пам'ять, а відтак і самого себе.

imgonline-com-ua-Resize-8jGYZvOCkizdZ imgonline-com-ua-Resize-dhSCYy52Y3

Read more

Вівторок, 23 січня 2018

Батик – мистецтво розпису тканин

Батик – мистецтво розпису тканин

Таку назву мала виставка творчих робіт студентів кафедри образотворчого та декоративно –прикладного мистецтва Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, що експонувалася впродовж лютого у відділі мистецтв бібліотеки.
Під керівництвом заслуженого художника України Тетяни Костянтинівни Касьян студентки-старшокурсниці - Туз Юлія, Скорик Юлія, Трушина Анастасія, Бойко Ірина, Тиць Надія, Пштика Віолета створили стильні і красиві картини, які були окрасою відділу.
В тому, що це давнє мистецтво розпису тканини за допомогою воску і барвників є популярним, затребуваним і в наш час, свідчили творчі роботи майбутніх художників.

IMG 1359 IMG 1361

Read more

Четвер, 11 січня 2018

Симоненкове Різдво у колі друзів

10 січня, у святкові Різдвяні дні, прихильники творчості навічно молодого, безкомпромісного, сміливого у своїх думках, творах і вчинках Василя Симоненка зібралися в юнацькій бібліотеці, що носить ім'я письменника, на вечір-роздум «Мій Василь Симоненко».

У щирій душевній атмосфері письменники, члени обласного літературного об'єднання імені Василя Симоненка, творча молодь, працівники книгозбірні добрим словом згадували письменника. Кожен ділився роздумами про його роль і місце у власному житті, а ще читав свої улюблені поезії.
На сьогодні налічується вже понад півсотні пісень на слова Василя Симоненка та все ж його творчість продовжує надихати професійних композиторів і самодіяльних митців на створення нових. Це підтвердили відомий черкаський журналіст, бард Володимир Радько та учасники гурту «Небесна» Ганна Небесних і Євгеній Богачов, які виконали свої власні пісні.

Read more

Четвер, 04 січня 2018

Співець правди і честі

55 років з часу написання Василем Симоненком поеми «Кирпатий барометр»

Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
Їх на землі не було...

Василь Симоненко – один з тих, кого звикли називати совістю нації. Це поет молодості й краси життя, поет ніжний і гнівний, люблячий і здатний до ненависті. Рядки його поезій вражають інколи різким переходом від ласкавості до жорсткості, від ніжних епітетів до вражаючих своїх сарказмом метафор. Чи не найкраще любов до життя і тривога за нього висловлена поетом у його творі «Кирпатий барометр».

Згадував письменник Микола Негода: «Довго не давався йому початок поеми, не знаходив слів, адекватних задумові. Прагнулося розмахнутись на багатопланову епопею, але розумів: на громіздку річ його просто не вистачить. Треба встигнути сказати багато і коротко, з оголеним болем, без будь-якої завуальованості».
Твір «Кирпатий барометр» Василь Симоненко присвятив своєму синові Лесику. Сама назва твору є метафоричною. Вона натякає читачеві на головну ідею твору. Барометр, як відомо, – це пристрій, що вказує стан погоди (тиск, вологість тощо) і може слугувати для передбачення змін у погоді. Так і дитина відчуває «погоду майбутнього людства», є показником атмосфери у суспільстві. Щасливі й усміхнені діти — показник щасливої родини і добробуту нації. Під загрозою можливої війни батько турбується за майбутнє своєї дитини, за її безпеку та можливість рости у мирні та спокійні часи, бо:

Відгодована злість, і хитрість,
І закута в броню брехня
Атакують добро і щирість
Серед ночі й білого дня.

«...Незважаючи на те, що мене щоднини грабує газета, я таки примудрився вшкварити поганеньку поему», – так з притаманною йому самокритичністю писав Симоненко про «Кирпатого барометра» у листі до Миколи Негоди в 1962 році. Та поет був несправедливий до себе, бо створив справжній шедевр.
Поема «Кирпатий барометр» незвичайна за своєю композицією, це поема-цикл, що складається з частин, які мають окремі назви: «Замість вечірньої молитви», «Погрози ночі», «Ранок». Почуття, які пронизують поему – це батьківська тривога за маленьку дитину, «кирпатого барометра-синочка». Ось як лагідно батько говорить до нього на початку твору:

Ти лежиш іще впоперек ліжка –
Ну до чого мале і чудне!
А до тебе незримі віжки
Прив'язали цупко мене.
Кажуть, носа ти вкрав у баби,
Губи й ноги забрав мої,
Взяв у матері синю звабу
І в очах своїх затаїв.
Спи, грабіжнику мій кирпатий.
Сумнів диханням розігрій,
Я тобі стану в голови слати
Найніжніші подушки мрій.

І сидячи над заснулою дитиною, батько роздумує, що очікує його сина в майбутньому, турбується про його долю, його думи «розійшлися в дозори», ніби охороняючи дитину.
Батько стривожений, бо:

Над народами, над віками
Встало горе, мов чорний гном.
Торохтять бойові тамтами
Над прозорим дитячим сном.

Дитячому сну загрожують ворожі сили. Василь Симоненко мав на увазі колишніх так званих «підпалювачів війни», але й сьогодні ця поема звучить абсолютно сучасно.
Батькова тривога не спить, а «встає проти кривди й злоби», щоб дитина могла спати спокійно, а совість батьків «ладнає гармати проти підлості і обмов».
Вночі навколо сплячої дитини збираються різні персонажі: пітекантропи, генерали. Та не може перебороти батькову опіку ні всесвітній жах, ні генерали з їхніми гарматами – тому, що батьківська любов всесильна.
Генерали, пітекантропи втілюють у поемі войовниче руйнівне начало, те, яке Василь Симоненко так ненавидів, бо воно нищило життя. Поет не пробачав політикам, що розпалювали війну тільки задля своїх амбітних планів. Вони погрожують батькові тим, що й син його буде затягнутий війною. Та влада прибічників війни не безмежна. І лунає голос маленького привида – уособленої пам'яті про життя й любові до життя:

Я твій ровесник. Доля моя куца,
Печаль моя не відає кінця.
Я кличу вас у відчаї не гнуться,
А вибухати, як нові сонця!

Я – твій ровесник, пролісок надії,
Розтоптаний жорстокістю нікчем,
Я – син краси і голубої мрії,
Я – автор ненаписаних поем.

Заключна частина твору називається «Ранок». Вона є символічною: після ночі, після жахів уявної пронизливої ядерної зими настає ранок. Життя перемагає війну, адже воно сильніше. У чому ж убачає надію Василь Симоненко?

Ми народились в муках, щоб родити,
Синами обезсмертити свій рід,
Щоб квітував на диво всьому світу
Козацькій геніальний родовід!

Ось де вбачає поет вихід з безвихідного становища сучасності. Адже війна є не лише станом суспільства, а й станом душі. Сьогодні замість світових воєн відбуваються десятки локальних конфліктів, які то розгоряються, то згасають. Таким є військовий конфлікт на Сході України, розпочатий російськими загонами вторгненням у квітні 2014 року на територію українського Донбасу, після захоплення Росією Криму.
Усі війни закінчаться, коли людина звернеться до вічних цінностей. Постійний страх перед війною калічить людську психіку, руйнує її дощенту. І завжди поети – а серед них Василь Симоненко – ці пророки людяності й духовного зро¬стання – намагаються вчасно попередити нас про страшну небезпеку, щоб наші кирпаті барометри не зненавиділи нас за байдужість, слабкодухість, пасивність.

Будь проклят спокій! Досить нарікати
На клопітливий і суворий час!
Грядуть сини — барометри кирпаті,
Вони за все спитають завтра нас.

Read more

Василю Симоненку присвячується

8 січня цього року Василю Симоненку – письменнику,чиє ім'я носить юнацька книгозбірня, виповнилося б 83 роки.

З цієї нагоди у вестибюлі бібліотеки організовано літературно-мистецьку композицію під символічною назвою «Я воскрес, щоб із вами жити...».
На виставках представлені видання творів письменника – від найперших і до останніх, книги, що розкривають його життєвий і творчий шлях, а також творчі роботи відомих черкаських митців і талановитої молоді краю, присвячені Василю Симоненку.

IMG 1265 IMG 1267 IMG 1268 IMG 1269

Read more