Обласна бібліотека для юнацтва

імені Василя Симоненка

Social Icons by Dreamstale 33Social Icons by Dreamstale 6Social Icons by Dreamstale 17Social Icons by Dreamstale 22  

baner m

Прозорро - публічні закупівлі

 

Бібліотека обслуговує користувачів:

Пн-Пт з 1030 до 1830

Нд з 1000 до 1800

Вихідний день Субота

 Адреса:

м. Черкаси
вул. Надпільна, 285
18000

Місцезнаходження бібліотеки на карті

<< < січня 2017 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка

у номінації «За кращу першу поетичну збірку»

ОЛЕНА ЗАДОРОЖНА(м. Полтава), за збірку поезій «Той, що зумів воскреснути».

 

 Задорожня

Коротка біографічна довідка

Олена Задорожна народилася у Полтаві 1984 році. З 2004-го є активною учасницею мистецьких заходів у рідному місті. Тісно співпрацює з місцевою організацією Національної спілки письменників України. Займається волонтерською діяльністю.

Про поезію Олени Задорожної

«Поетеса-дебютантка Олена Задорожна свою першу поетичну збірку «Той, що зумів воскреснути» писала понад десять років. Однак основну її частину становлять вірші останніх двох – періоду війни на Донбасі. Олена – волонтер, майже кожного дня спілкується з військовими. Враження і емоції перекладає на папір. Її поезія гостра і чесна, як розмова солдатів. У ній немає зайвого пафосу, але є біль, тривога, злість і радість…», – пише про збірку та її автора видання Високий Замок. 

«Вірші Олени Задорожної – по суті нове слово в сучасній українській літературі. Першим на цю стезю став Борис Гуменюк, і його «Вірші з війни» просто з передової привели в поезію сучасного чоловіка – Героя, але не плакатного, не схематичного, а живого... Олена ж увійшла в літературний храм не по слідах Бориса, а своєю стежкою.

Поезія Олени Задорожної – не жіноча у звичному для нас розумінні, це поезія жінки на війні. Жінки, яка пахне війною, живе нею, віддає себе всю».

Джерело: http://www.poo-nspu.ltava.org/2015/11/biografichne-cafe-olena-zadorozhna-toj-shcho-zumiv-voskresnuty.html 

Більше:  http://www.ltava.poltava.ua/news/9231/

  Olena-Zadorozhna-Toy-shho-zumiv-voskresnuti-e1471904914932

Із книги:

Задорожна, Олена. Той, що зумів воскреснути : поезії

/ О. Задорожна. – Київ : Вид-во С. Пантюка, 2015. – 96 с.

                                      я не здамся без бою… (ОЕ)

коли тебе здають без бою

ти збираєш торішнє листя

в нім ховаєш усміх поспішно

і замотуєш рани травою

коли білий прапір в сувої

на битій таці тобі підносять

і взяти його попросять

похитаєш лише головою

коли сонце вечірнє згасає

ти запалюєш перші зорі

задивляєшся в темряву горя

не здаються такі без бою

                                     КОЛІР. ЕМОЦІЇ

наша самотність небесно-голуба

у білих шатах спускає свої висохлі руки до серця

від пальців віє холодом і смутком

у грудній клітці вони щось стискають.

почуття зойкнувши і тріпнувшись

падають крапля за краплею на землю

вичавлені до останнього

червоні губи пристрасті припадають до грудей

язиком обпалюють тонку шкіру

пропікають вени

і п’ють

я вірю що ти любиш полуниці,

а у моєму тілі замість крові

хлюпочеться полуничний сік

інакше…

у зелених травах вітер колише мрію

твою чи нашу?

ти пам’ятаєш що прошепотів на вушко спокій

перш ніж назавжди піти з твого життя?

                                      …тим, хто залишив тінь…

Перпендикулярні життя,

злившись тільки раз,

ідуть своїми дорогами.

Паралельні шляхи

біжать поряд.

І двом рукам заважає

лиш один міліметр,

аби відчути запаморочливий

смак дотику.

Мимобіжні долі

відтинають логіку співіснування

і впевнено мчать уперед:

одна до тріумфу,

а інша в безодню.

Та за мить від «назавжди»

і за секунду до «ніколи»

завмирає у просторі

народжена ними

тінь перетину.