Обласна бібліотека для юнацтва

імені Василя Симоненка

Social Icons by Dreamstale 6Social Icons by Dreamstale 17Social Icons by Dreamstale 22  

baner m

Прозорро - публічні закупівлі

 

Бібліотека обслуговує користувачів:

Пн-Пт з 1030 до 1830

Нд з 1000 до 1800

Вихідний день Субота

 Адреса:

м. Черкаси
вул. Надпільна, 285
18000

Місцезнаходження бібліотеки на карті

<< < січня 2018 > >>
пн вт ср чт пт сб нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

55 років з часу написання Василем Симоненком поеми «Кирпатий барометр»

Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
Їх на землі не було...

Василь Симоненко – один з тих, кого звикли називати совістю нації. Це поет молодості й краси життя, поет ніжний і гнівний, люблячий і здатний до ненависті. Рядки його поезій вражають інколи різким переходом від ласкавості до жорсткості, від ніжних епітетів до вражаючих своїх сарказмом метафор. Чи не найкраще любов до життя і тривога за нього висловлена поетом у його творі «Кирпатий барометр».

Згадував письменник Микола Негода: «Довго не давався йому початок поеми, не знаходив слів, адекватних задумові. Прагнулося розмахнутись на багатопланову епопею, але розумів: на громіздку річ його просто не вистачить. Треба встигнути сказати багато і коротко, з оголеним болем, без будь-якої завуальованості».
Твір «Кирпатий барометр» Василь Симоненко присвятив своєму синові Лесику. Сама назва твору є метафоричною. Вона натякає читачеві на головну ідею твору. Барометр, як відомо, – це пристрій, що вказує стан погоди (тиск, вологість тощо) і може слугувати для передбачення змін у погоді. Так і дитина відчуває «погоду майбутнього людства», є показником атмосфери у суспільстві. Щасливі й усміхнені діти — показник щасливої родини і добробуту нації. Під загрозою можливої війни батько турбується за майбутнє своєї дитини, за її безпеку та можливість рости у мирні та спокійні часи, бо:

Відгодована злість, і хитрість,
І закута в броню брехня
Атакують добро і щирість
Серед ночі й білого дня.

«...Незважаючи на те, що мене щоднини грабує газета, я таки примудрився вшкварити поганеньку поему», – так з притаманною йому самокритичністю писав Симоненко про «Кирпатого барометра» у листі до Миколи Негоди в 1962 році. Та поет був несправедливий до себе, бо створив справжній шедевр.
Поема «Кирпатий барометр» незвичайна за своєю композицією, це поема-цикл, що складається з частин, які мають окремі назви: «Замість вечірньої молитви», «Погрози ночі», «Ранок». Почуття, які пронизують поему – це батьківська тривога за маленьку дитину, «кирпатого барометра-синочка». Ось як лагідно батько говорить до нього на початку твору:

Ти лежиш іще впоперек ліжка –
Ну до чого мале і чудне!
А до тебе незримі віжки
Прив'язали цупко мене.
Кажуть, носа ти вкрав у баби,
Губи й ноги забрав мої,
Взяв у матері синю звабу
І в очах своїх затаїв.
Спи, грабіжнику мій кирпатий.
Сумнів диханням розігрій,
Я тобі стану в голови слати
Найніжніші подушки мрій.

І сидячи над заснулою дитиною, батько роздумує, що очікує його сина в майбутньому, турбується про його долю, його думи «розійшлися в дозори», ніби охороняючи дитину.
Батько стривожений, бо:

Над народами, над віками
Встало горе, мов чорний гном.
Торохтять бойові тамтами
Над прозорим дитячим сном.

Дитячому сну загрожують ворожі сили. Василь Симоненко мав на увазі колишніх так званих «підпалювачів війни», але й сьогодні ця поема звучить абсолютно сучасно.
Батькова тривога не спить, а «встає проти кривди й злоби», щоб дитина могла спати спокійно, а совість батьків «ладнає гармати проти підлості і обмов».
Вночі навколо сплячої дитини збираються різні персонажі: пітекантропи, генерали. Та не може перебороти батькову опіку ні всесвітній жах, ні генерали з їхніми гарматами – тому, що батьківська любов всесильна.
Генерали, пітекантропи втілюють у поемі войовниче руйнівне начало, те, яке Василь Симоненко так ненавидів, бо воно нищило життя. Поет не пробачав політикам, що розпалювали війну тільки задля своїх амбітних планів. Вони погрожують батькові тим, що й син його буде затягнутий війною. Та влада прибічників війни не безмежна. І лунає голос маленького привида – уособленої пам'яті про життя й любові до життя:

Я твій ровесник. Доля моя куца,
Печаль моя не відає кінця.
Я кличу вас у відчаї не гнуться,
А вибухати, як нові сонця!

Я – твій ровесник, пролісок надії,
Розтоптаний жорстокістю нікчем,
Я – син краси і голубої мрії,
Я – автор ненаписаних поем.

Заключна частина твору називається «Ранок». Вона є символічною: після ночі, після жахів уявної пронизливої ядерної зими настає ранок. Життя перемагає війну, адже воно сильніше. У чому ж убачає надію Василь Симоненко?

Ми народились в муках, щоб родити,
Синами обезсмертити свій рід,
Щоб квітував на диво всьому світу
Козацькій геніальний родовід!

Ось де вбачає поет вихід з безвихідного становища сучасності. Адже війна є не лише станом суспільства, а й станом душі. Сьогодні замість світових воєн відбуваються десятки локальних конфліктів, які то розгоряються, то згасають. Таким є військовий конфлікт на Сході України, розпочатий російськими загонами вторгненням у квітні 2014 року на територію українського Донбасу, після захоплення Росією Криму.
Усі війни закінчаться, коли людина звернеться до вічних цінностей. Постійний страх перед війною калічить людську психіку, руйнує її дощенту. І завжди поети – а серед них Василь Симоненко – ці пророки людяності й духовного зро¬стання – намагаються вчасно попередити нас про страшну небезпеку, щоб наші кирпаті барометри не зненавиділи нас за байдужість, слабкодухість, пасивність.

Будь проклят спокій! Досить нарікати
На клопітливий і суворий час!
Грядуть сини — барометри кирпаті,
Вони за все спитають завтра нас.

main page06.09.17

Персональний сайт
"Василь Симоненко"

Нові книги подаровані Віктором Альтфедером

Як виховати молодь,
яка змінить світ

in main

Переможець конкурсу
«Напишіть про мене книжку!»

viter zpid soncia

Путівник підлітка
до успіху

 

 

Книжковий

калейдоскоп

Черкащини

Вірші

з війни

IMG 0413

Детальніше